Чугуїв

Insignia of Chuguyev

 

Датою заснування Чугуєва вважають 1638 рік. Саме тоді численний загін козаків, що піднявся проти польського гніту під керівництвом гетьмана Якова Остряниці, зазнавши поразки в одній із битв, вирушив на Лівобережну Україну. Бєлгородський воєвода поселив їх в Чугуєві, доручив будувати фортецю для захисту південних кордонів від набігів кримських татар. В 1641 році сюди переселено було  400 стрільців і козаків, а в 1696 - півтори тисячі калмиків. Селили тут й засланих, й каторжників, й полонених пруссаків (під час Семірічної війни). Чугуївців так і називали - "зведенцями", людьми, зібраними із різних місць.

Населення займалося замлеробством, тваринництвом, рибальством, бджільництвом. На п'яти тисячах десятин було закладено "царів  виноградний сад". Близько Чугуіва в ті часи знаходились просторі шовковичні плантації. Найтонкіший шовк, що ткався на фабриках із шовкових ниток чугуївських коконів, поставлявся до царського двору. В Москву йшли мед і віск з державних пасік, де працювали чугуївські козаки. Недалеко від Чугуєва, в Печенігах, були організовані царські мисливські угіддя - "государеві лови", де водились олені, косулі, дикі кабани, ведмеді. Користались попитом в Москві і в новій полярній столиці - Петербурзі - вироби чугуївських майстрів: фаетони, коляски, дрожки. На щедрій чугуївській землі  господарювали справжні умільці.

З 1817 по 1858 рік місто Чугуїв було центром шести округів військових поселень, створених в 1810 році за указом Олександра I. Тут розквартировувався Чугуївський полк. До військових поселян відносилась і сім'я Рєпіних. Батько майбутнього великого живописця, який прославив  рідне місто , Юхим Васильович Рєпін служив рядовым Чугуївського уланського полку, почесно виконував свої обов'язки, мав бойові нагороди, бував у складі  Чугуївського полку в Персії, Турції, Молдавії, на Кавказі, в Криму. Так пробігли 27 років військової служби. Господаркою вдома була мати, Тетяна Степанівна, жінка вольова, розумна, й в той же час дуже добра. Під час воєнних походів полку, за відсутністтю чоловіка, вона несла на своиї плечах всі турботи, виконувала державні повинності, шила кожухи на замовлення, виховувала чотирьох дітей. На ії могилі в Чугуєві тепер стоїть пам'ятник, виконаний за ескізами Иллі Юхимовича Рєпіна.

Від часу приазначення міста центром військових поселень Чугуїв почав швидко змінювати своє обличчя й планування.  Виноградники, яблуневі та вишневі сади вирубалися, зносились мазанки під солом'яною стріхою. На іх місці на Дворянській вулиці зводились офіцерські особняки, склади, школа кантонистів (дітей військових поселян). На вулицах Солдатській, Миколаівській, Микитівській виростали як гриби одноповерхові кам'яні будиночки військових поселян з трьома вікнами на вулицю й з трьохкутним фронтоном, до такої міри подібні , що, як шуткував І.Ю.Рєпін, навіть голуби часто помилялися двором. Будинки (кожний окремо - пункт оборони) з'єднувались між собою цегляними мурами, знизу з нишами , які могли використовуватись як стрільниці. В одному з таких лінійних будиночків, де жили Рєпіны, було відкрито художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна. Відкриття відбулося в 1969 році, в дні святкування 125-річчя з дня народження майстра живопису.В цьому музеї екпонується декілька власних робіт великого художника, маються меморіальні рарітети, відновлена вітальня дому Рєпіних. Музей дає уяву про життя  військових поселян.

Вулиця Гвардійська веде до центральної площі міста. За сквером колись був розташований палац, де зупинявся цар, коли приїжджав до Чугуєва на воєнні паради. На цьому місці пагорок круто обривається в долину річки Сіверський Донець. З вершини пагорбу видно блакитну стрічку річки, зелень неосяжних лісів Чугуєвщини. Далеко на схід ледь помітні будови села Малинівки, того самого, про яке розказано у популярному фільмі-опереті Б.О.Олександрова "Весілля в Малинівці". Лібретто написав харківський письменник Л.О.Юхвид в 1937 році.

В 1819 році  центральна площа Чугуєва стала місцем розправи над мешканцями військових поселень, які насмілились повстати проти тиранії й тупої солдатської муштри. Повстання, як пожежа, охопило територию, депроживало більш ніж 28 тисяч чоловік, військові поселення Вовчанська, Змийова, Базалевки, Гракова, Печеніг й загрожувало перекинутись на інші губернії Росиії. Урядові війска жорстоко придушили заколот, було заарештовано 2003 учасників повстання, в тому числі й офіцери, 275 осіб підпало під смертну кару - 12 000 ударів шпіцрутенами. Карними акціями керував сам Аракчєєв. Але дух повстанців не похитнувся, батьки, що проводжали синів на плац смерті, заклинали їх не просити пощади.Чугуівські події опосередковано відбиті  в повісті М.Гоголя "Тарас Бульба".

У північній частині площі розташована сувора трьохповерхова будівля, офіційне призначення якої підкреслюють рівні білі стіни, невеличкі карнізи  й відсутність ліпіння. Тут розміщувались корпусний, дівізіонний і окружний штаби військових поселень. Пізніше в ньому знаходилось училище воєнних топографів, де навчався І.Ю.Репин. Над будівлею здіймається башта з годинником й оглядовою площею, звідки відкривається панорама всього міста. Цікаво зауважити, що плани забудови військових поселень опрацьовували відомі архітектори Росії В.П.Стасов і А.П.Брюлов. Багато будівель тепер проголошено пам'ятниками архіитектури. Найбільше враження з тогочасних споруд створює Покровський собор, що в західній частині площі. З півдня площу обмежує двоповерховий будинок - зразок російського класицизму в архітектурі. На Гвардійській вулиці, яка починаеться з площі, розташовані торгові ряди, оточені галереєю, що схована 17-арочною аркадою. Вулиця спускається до площі Червоних Борців. На площі в будинку Палацу культури функціонує художня школа імені І.Ю. Рєпіна. Поряд з Палацем підноситься бронзовий бюст І.Ю.Рєпіну - прекрасний пам'ятник роботи чудового скульптора М.Г.Манізера ( споруджено в 1956 р.)

З часу побудування залізниці на прикінці XIX ст. в Чугуєві з'являються промислові підприємства, зростає численність робітників. Із Прибалтики сюди перебазувався колесно-механічний завод. Колектив заводу склав ядро більшовицької организації в 1916 р. 16 грудня 1917 року в Чугуєві була встановлена радянська влада. Одна з вулиць міста носить ім'я Б.П.Жадановського, уроженця Чугуєва, який був відомим революціонером. В роки Великої Вітчизняної війни чугуївці відстоювали рідне місто, виявляючи зразки високої мужньості. Біля 6000 чоловік пішли на фронт, більш за дві третини з яких загинули в боях. Сотні нагороджені орденами й медалями. Троє -  В.Н.Балакін, О.І.Зінченко, В.П.Комендат - были удостоєні звання Героя Радянського Союзу.  Четверо - М.П.Зозуля, В.І.Міщенко, М.І.Фурсов, В.І.Літвінов - стали повними кавалерами ордену Слави. Тому-то й названо одну з центральних вулиць Гвардійською. Пам'ять про захисників вітчтзни й рідного міста чугуївці увіковічили  меморіалом в сквері Слави.

До 80-х років нашого століття Чугуїв перетворився в значний промисловий, транспортний і культурний центр. Тут діяли заводи прецизійного обладнання, паливної апаратури, "Гідрозалізобетон", одне з найстаріших підприємств міста - меблевий комбінат.  М'ясокомбинат, молокозавод, великі тепличні господарства, сільскогосподарські комплекси постачали Харкову свою продукцію.

90-ті роки  - це роки радікальної перебудови економічного життя міста, що супроводжується падінням виробництва.  

 

 

 

Rambler's Top100
Home Запрошуємо до Харкова | Мiська влада | Подорож по Харкову | Що,Де,Коли
Загальна iнформацiя | Харкiвський регiон | Подорож по сайту | Iнтернет

Украинская баннерная сеть

META - українська пошукова система TopList Rambler's Top100

Використовувати тексти та зображення дозволяється тiльки iз посиланням на сайт