Сковорода Григорій Савич
Найкраща з помилок - та, яку припускають при навчанні.

Смерть людині - спокій.

Правильно використував час  той, хто пізнав, чого треба уникати і чого домагатися.

( Із афоризмів Сковороди)

Українский філософ Г.С.Сковорода був настільки незвичайною й різностороннєю особистістю, що освічені українці називали його "своїм Піфагором", "українським Сократом", "степовим Ломоносовим". А щодо пам'яти народної, то, як про це свидчить історик М.І.Костомаров, мало можна знайти  в народі таких осіб, яким був Сковорода й яких  так би пам'ятав і поважав український народ. Відгуки легендарного життя мандрівного поета й мудреця і до цього часу розсипані в мові українській то в вигляді жарту, то приказки,   то в вигляді афоризму, які приписують Сковороді. Копії портрету Сковороди в XIX ст. висіли в багатьох будинках на Україні.
     
 
  
 

Вплив творчості, прикладу особистого життя й філософських ідей чудового українського мислителя здавна відчувається в літературі. Першим вивів Сковороду В.Т.Нарєжний в романі "Российский Жилблаз"  (1814), потім побачила світ повість І.І.Срезневського "Майор, майор!" (1836), де дійовою особою є філософ; а великий український поет Т.Г.Шевченко в повісті "Близнюки" вивів Сковороду в образі вчителя музики. Сковородинівські мотиви відчуваються в роздумах М.В.Гоголя, в філософських поглядах Ф.М.Достоєвського, в творчості Володимира Солов'йова (до речі, родича українського філософа по материнській линії), а також М.С.Лєскова, погляди Сковороди вивчав Л.М.Толстой.

Й, нарешті, в ХХ віці розшифрований тайнопис останнього роману М.Булгакова говорить нам знов про Григорія Савича Сковороду. Знаки, що вказують на Сковороду, розсипані  в романі повсюди.

Це і ім'я Майстра ("майстром" в старовину в слов'янськім світі називали вчителя грамоти по церковних книгах, знавця біблейських текстів, само таким був Сковорода,  який в 60-ті роки XVIII ст. викладав катехізіс в підготовчих класах Харківського колегіуму).

Це й деякі паралелі в постатях Майстра і Сковороди: наприклад, Майстер у Булгакова знає декілька іноземних мов (англійську, французську, німецьку, латинь, грецьку й трохи читає по-италійському). Сковорода знав стародавньоєврейську, грецьку, латинь, німецьку мови й трохи італійську.

Це й місце дії в главі "Судьба Майстра і Маргарити визначена" - все вказує на колишній Рум'янцевський музей, згодом один із будинків Державної бібліотеки СРСР (теперь - Росії), де здавна зберігаються фонди деячів культури й освіти, як на місце, де збережено спадщину Майстра. (Порівняйте: зібрання рукописів Сковороди в 1875 р. придбано Рум'янцевським музеєм у онуки Ковалинського М.І., який був другом й учнем філософа).

Це й художнє втілення в романі теорії трьох світів: земного, біблійного й космічного. Перший світ в романе показано через людей, другий - через біблійні персонажі, третій - в постаті Воланда з його супутниками. (Теорія "трьох світів" Сковороди в трактаті "Потоп зміїн" говорить про головний, космічний світ - про Всесвіт, макрокосм - і про два часткових світа: один з них - людський, мікрокосм, другий - "симболічний", тобто мир біблійний. Кожен з трьох світів має дві "натури": видиму й невидиму, для біблійного світу перша й дтуга натури співвідносяться як "знак і символ". Всі три світи зіткані із зла й добра ; світ біблійний є немов єднальний ланцюг між видимими й невидимими натурами мікрокосму й макрокосму. У людини є два тіла и два серця: тлінне й вічне - земне й духовне. Вчення про подвійну природу людини говорить про "істинних" людей як про тих, в яких "внутрішня" натура превалює над "зовнішньою". Щастя ж людини не в достатку, не в багатстві, навіть не в здоров'ї, а в гармонії душі. "Де ти бачив, або читав, або чув про щасливого якогось, який би не в самому собі носив свій скарб? Неможливо не в собі це знайти. Щире  щастя всередині нас єсть". Здобути ж гармонію людина може, займаючись лише тим, що не суперечить ії природним здібностям, в "сродном труде". Прагнення ж людини по перевершення своїх дійсних потреб є , на думку Сковороди, джерело страждань.)

Це й прославлена фраза роману "Рукописи не горять!" (Сковорода, незадоволений своєю книгою "Асхань", "ожелчившися, спалив ії", а потім сталось, що список книги зберігся у одного із друзів філософа; палить свій роман про Іешуа і Майстер у Булгакова.)

Філософською моделлю образу коханої Майстра для Булгакова була теологема Софії - вічної жіночості, що походить від Г.С.Сковороди та В.С.Солов'йова, які надихались нею, почитаючі стародавнє вчення гностиків.

Це навіть і ім'я героїні - Маргарита. (Слово "маргарит"- перли -грецького походженя зустрічаємо у творах Сковороди, до того ж в контексті роздумів про жіночий початок світу, наприклад у трактаті "Вдячний Єродій". По латинському ж Маргарита - перлина).

Нарешті, досить чітко виражена в романі і сковородинівська концепція пошуку спокою, одна із головних тем його філософії та поезії. Спокій для поета-філософа втілює вічність, вічний дім, а символом воскресіння, останнього шляху до спокою є місячна дорога.

Тридцять років мандрував   Сковорода  шляхами України, з торбою за плечами й незмінною флейтою-сопілкою за поясом,   навчав людей грамоті, співав їм свої пісні й передавав живе вчення про душу. Жодна книжка його   не була видана при його житті, але це не заважало глибокій повазі до Сковороди всіх тих, хто його   знав, особливо  - його друзів, учнів і тих, хто коли-небудь після нього навчався в Київській духовній академії. Останні ж свої дні Григорій Савич, так само як  дні отроцтва й юності, провів на Харківській землі. Легенда оповідає, що він достеменно знав про день своєї смерті, сам вирив собі могилу напередодні в парку маєтку Ковалинського, у якого гостював в останній раз, і заповідав написати на своєму надгробку коротко : "Світ ловив мене, але не спіймав". Це був останній вислов Майстра,  пройнятий глибоким змістом і гумором, .

Л і т е р а т у р а:
И.Л.Галинская. Шифры Михаила Булгакова. - М., "Наука", 1986.
Лука Ляшенко. Блискавиця темної ночі. - Київ, "Веселка", 1972.
Д.И. Багалей, Д.П.Миллер. История города Харькова за 250 лет его существования (1655 - 1905), том первый, глава 13 "Наука". Репринт. изд.- Харьков, 1993.
М.І. Костомаров, Історія України.

 

Rambler's Top100
Home Запрошуємо до Харкова | Мiська влада | Подорож по Харкову | Що,Де,Коли
Загальна iнформацiя | Харкiвський регiон | Подорож по сайту | Iнтернет

Украинская баннерная сеть

META - українська пошукова система TopList Rambler's Top100

Використовувати тексти та зображення дозволяється тiльки iз посиланням на сайт