Чорноземи, що утворилися на лесах різного механічного складу, змінюються від піщаних і крупнистопилюватих легких суглинків до важкосуглинистих і навіть глинистих.

Потужність грунтового покрову здебільшого 110 - 120 см. Зверху до глибини 40-50 см розташовується гумусовий горизонт з кількістю гумусу до 8%. 

Найбільш великі масиви сірих опідзолених грунтів   прилягають до дренованих балок і ярів, як правило, до правих берегів річок. На лесових терасах річок зустрічаються солонцеві чорноземи й навіть солончаки.

Грунти Харківської області здавна славилися родючістю, колись тут процвітали виноградарство, розведення шовковиці, садівництво й землеробство.  Широко використовуються вони й тепер:  для садівництва й вирощування прекрасних сортів твердої пшениці,   для бурякових плантацій та соняшника,   для овочевих культур.