|
ІІ |
|
|
|
|
|
Загинули усі, а як так сталось, |
|
|
Про цеє мова довга і сумна. |
|
|
В сліпі віконця заглядає
старість, |
|
|
А з рідних поруч жодного... Одна. |
|
|
|
|
|
Коли б ще ближче їх були могили, |
|
|
А то ж далеко, як і досягтись, |
|
|
І діточок малих не залишилось, |
|
|
По кому б їй старій було пектись. |
|
|
|
|
|
Така вже нас оточує сучасність - |
|
|
Сплітіння війн та грізних
катастроф; |
|
|
Одні хрести ще не встигають
впасти, |
|
|
Як інші тягнуть до нових Голгоф. |
|
|
|
|
|
Сама, мов билка, притулилась в
хаті, |
|
|
Пекуча пам'ять серце обпіка, |
|
|
Та їй вночі явилась Божа Матір |
|
|
З маленьким Іісусом на руках. |
|
|
|
|
|
- Поглянь - живий, і всі твої
живії, |
|
|
До тебе йдуть усі твої сини, |
|
|
А з ними радість, втіха і надія... |
|
|
Всміхнулась баба: - Правда, це
вони. |
|
|
|
|
|
Прокинулась, а муки вже немає, |
|
|
Пекучой пам'яті позбавлена душа. |
|
|
Пречисту Матір Божу прославляє |
|
|
І, мов на свята, хату прикраша. |
|
|
|
|
|
Підлогу миє, двір мете старанно, |
|
|
Йде до людей і всім розповіда: |
|
|
- Повернуться от-от сини жадані, |
|
|
Від мук колишніх жодного сліда. |
|
|
|
|
|
А люди їй кивають головами... |
|
|
Так рік мина, і другий рік мина. |
|
|
Йдуть від синів листи і
телеграми, |
|
|
Їх з радістю отримує вона. |
|
|
|
|
|
Неправда й правда - суперечка
давня, - |
|
|
Я б не стрявав до неї навмання. |
|
|
Як правда зла, я не за тую правду
- |
|
|
Я за неправду, як свята вона. |
|
|
|
|
|
Живе старенька, порається в хаті |
|
|
Серед мисок цеберок, чавунів, |
|
|
І перед сном благає Божу Матір, |
|
|
Щоб захистила всіх її синів. |
|
|
|
|
|
|
ТРИ МАТЕРІ |
|
|
|
|
|
І |
|
|
Товчеться баба цілий день у хаті |
|
|
Серед мисок, цеберок, чавунів, |
|
|
А перед сном благає Божу Матір, |
|
|
Щоб захистила всіх її синів: |
|
|
|
|
|
Бо молоді... не все ще розуміють, |
|
|
А так багато у житті халеп. |
|
|
Здійсни, Пречиста, материнську
мрію, |
|
|
Не допусти, щоб скоїлося зле! |
|
|
|
|
|
Поклони б'є негнучою спиною, |
|
|
А на коліна ставши, аж тремтить,
|
|
|
Та мертвим не розстатися з
труною, |
|
|
Молитва їх уже не захистить. |
|
|
|
|
|
ІІІ |
|
|
|
|
|
А Матір Божа - серце ж не із криці
- |
|
|
У час, коли та, стомлена, дріма, |
|
|
Виходить із окладу до світлиці |
|
|
Та й молиться за неї крадькома. |
|
|
|
|
|
Цілить її натруджені долоні, |
|
|
Нагойдує примари світлих снів... |
|
|
Дві Матері скорботні, дві
мадонни, |
|
|
Недолею позбавлені синів. |
|
|
|
|
|
І я молюсь, хоч зовсім і не вмію, |
|
|
Зате від серця всі мої слова: |
|
|
Здійсни, Пречиста, материнську
мрію, |
|
|
Нехай, хоч в снах, все рідне
ожива. |
|
|
|
|
|
Чого ж мені в майбутньому
чекати, |
|
|
Як забувать, щоб серце не пекло? |
|
|
Болюча пам'ять, нескінченні
втрати, - |
|
|
Чи буде щось, чи може все пішло? |
|
|
|
|
|
Життя, мов злива, в землю
пролилося, |
|
|
Вечірні зорі пригасила тьма, |
|
|
У сивині, мов в інії, волосся, |
|
|
І матері моєї вже нема. |
|
|
|
|
|
Не заховатись в неї від
буденних, |
|
|
Мізерних справ, її вже не
піднять. |
|
|
Лише в душі і спогадах щоденних |
|
|
Я можу образ матері плекать... |
|
|
|
|
|
Проміння сонця на підлозі хати, |
|
|
І баба знов розказує мені, |
|
|
Яка до неї добра Божа Матір, |
|
|
А Матір Божа дивиться з стіни. |
|
|
|
|
|
Нехай вже так, як є кого благати,
- |
|
|
Три матері віднині в мене є: |
|
|
Одна в душі, на небі друга матір, |
|
|
А третя молока в цю мить дає. |
|
|
|
|
|
П'ю молоко, вона сідає поруч, - |
|
|
Цвітіння вишні прямо у вікні. |
|
|
- Спасибі Вам! - І Вам, за вашу
поміч... |
|
|
З-під зморшок очі, теплі і сумні. |
|
|
|
|
|
