|
|
|
|
|
|
ГУМОРЕСКА
|
|
|
|
|
|
|
|
Життя? Життя.
|
|
|
|
Воно не хитре:
|
|
|
|
Дарує радощі і сум,
|
|
|
|
Ковток води,
|
|
|
|
Ковток повітря,
|
|
|
|
Квиток бажання,
|
|
|
|
Згоди квітку
|
|
|
|
Та оберемок
|
|
|
|
Зайвих дум!
|
|
|
|
1999
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
БАЛАДА
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
На межі між двома країнами
|
|
|
|
Побраталися два дуби.
|
|
|
|
З першим поруч червона калина.
|
|
|
|
З другим поруч гілля верби.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Зажадали залишитись разом,
|
|
|
|
Бо коріння одне на двох.
|
|
|
|
Потемніло усе відразу,
|
|
|
|
Навалилось на них обох
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Та стоять вони непохитні
|
|
|
|
На зеленому рубежі.
|
|
|
|
Тільки іноді жінка літня
|
|
|
|
Гірко плаче на тій межі.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
За
містом
|
|
|
|
|
|
|
|
Прозорі далі та невимушена тиша.
|
|
|
|
Жадана тиша, трошечки хмільна.
|
|
|
|
Вона повітря лагідно колише,
|
|
|
|
І в ньому колисається вона.
|
|
|
|
|
|
|
|
Розправ рамена та розкрий обійми
|
|
|
|
І поринай у казку дивних трав:
|
|
|
|
Духмяність й тиша,
|
|
|
|
зілля те подвійне,
|
|
|
|
Тебе лікує від скорбот і втрат.
|
|
|
|
|
|
|
|
Кінець
літа
|
|
|
|
|
|
|
|
...А вітер степовий
|
|
|
|
зненацька так повіє,
|
|
|
|
Що геть відносить
|
|
|
|
тугу й каяття!
|
|
|
|
Це він мені дарує
|
|
|
|
кольорові мрії
|
|
|
|
І дивного простору
|
|
|
|
почуття.
|
|
|
|
Полиновий коктейль,
|
|
|
|
ще з пахощами м'яти,
|
|
|
|
Ковтаю жадібно,
|
|
|
|
бо з ним повітря п'ю.
|
|
|
|
О, літо!
|
|
|
|
Спогадами й барвами багате,
|
|
|
|
Ще їхнім танучим теплом
|
|
|
|
огорнута стою...
|
|
|
|
1996
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
РЕАЛІЇ
|
|
|
|
|
|
|
|
Я живу у колонії похованих мрій.
|
|
|
|
Я живу у полоні невтілених дій,
|
|
|
|
Де безглуздя регоче,
|
|
|
|
Безпорадність співа,
|
|
|
|
А дитина шепоче
|
|
|
|
Непотрібні слова.
|
|
|
|
|
|
|
|
Я живу навантажена
|
|
|
|
Лантухами гріхів
|
|
|
|
За убитих, зневажених,
|
|
|
|
За невдалих усіх.
|
|
|
|
|
|
|
|
Де знайти мені полум'я?
|
|
|
|
Де знайти талісман?
|
|
|
|
Щоб розвіять навколо
|
|
|
|
Порожнечу й оман.
|
|
|
|
|
|
|
|
Щоб людина побачила,
|
|
|
|
Як багата вона
|
|
|
|
На красу, та на вдачу,
|
|
|
|
Та на добрі діла.
|
|
|
|
|
|
|
|
Як бракує нам щирості...
|
|
|
|
Як бракує тепла!
|
|
|
|
Мабуть, згодом і виросте
|
|
|
|
Та зернинка мала...
|
|
|
|
|
|
|
|
Я живу у колонії похованих мрій.
|
|
|
|
Я живу у полоні невтілених дій...
|
|
|
|
|
|
|
|
Та здаватись не варто!
|
|
|
|
Треба вистоять знов,
|
|
|
|
Бо зі мною на варті
|
|
|
|
Доброта і любов!
|
|
|
|
1992
|
|
|
|
