Л і т е р а т у р а

Людство бажає пісень, писав на початку 60-х Леонід Мартинов. Насмілюємося стверджувати: людство бажає Прози. Йому конча набридли тексти.

Харків літературний - це особлива справа. Якщо йдеться про відомі імена, то одни тут тільки починали, другі робили примусову посадку, треті, подібно до Івана Олексійовича Буніна, прив'язувались до міста однією з тих тисяч ниток, які мають таємниче походження. Але дуже мало для кого Харків став кінцевою станцією на шляху до великої літератури. Чому так? Може тому, що Харків не є провинціальним, він завжди зі столицями на рівних, ось тільки чином відповідним не вийшов. Менталітет міста складався на межі української й російської культур, та в ньому чути й відлуння єврейської, і польської, і татарськой культури...

Харків недарма вважається колискою української літератури. "Вперше те, що можна вже назвати українським літературним рухом, бачимо ми наприкінці другого десятиріччя XIX ст. ... : в столиці Слобідської України - Харкові... У Харкові один за другим виступає ряд письменників з більшими чи меншими обдарованнями, що пишуть по-українськи в харківських виданнях: Петр Гулак-Артемовський, автор кількох прекрасних віршів..., Григорій Квітка - автор перших українських повестей, Амвросій Метлинський та Микола Костомаров - українські поети й етнографи. Харкову ж належали й такі діячи, як... автор першої української граматики Павловський (1808), видавці українських пісень Цертелев (1819), Срезневський (1833) та ін." (М.С.Грушевський. Нарис історії українського народу). Тут жили і творили філософ і поет XVIII сторіччя Григорій Сковорода, засновник української драматургії Григорій Квітка-Основ'яненко, тут з'явився перший в Україні літературний журнал "Харківський Демокріт" (який, до того же, був і першим юмористичним виданням).

Можна згадати й такий феномен, як харківська діаспора - в не зовсім, може, традиційному значенні слова. На будь-якій паралелі ви зустрінете колишнього харків'янина, і, як правило, він виявиться людиною з іменем. Якщо б вдалося зібрати в одному місці усіх цікавих людей, доля яких перетиналася з Харковом, ми потрапили б до гурту знаменитостей.

Про минулий розквіт й трагічну загибель харківських літературних об'єднань 20-х - 30-х років, про творчість одного з найвидатніших російських поетів другої половини ХХ століття - представника племені шістдесятників Бориса Чичибабина - і про українську літературу, що підіймається як фенікс з попілу, розповість вам Харківський літературний музей.

Період 90-х років XX ст. - перші роки незалежності України - був позначений в Харкові багатьма літературними починаннями, котрим, як правило (і на жаль!), не судилося довго існувати. Якщо раніше літературна творчість хиріла під утиском цензури,  а деякі дисиденти, наприклад, Едуард Лімонов, набули можливості самовиразу поза межами не тільки Харкова, а й Союзу, то тепер літературі доводилося несолоно хлебтати через фінансові негаразди. В нової України було занадто багато інших невідкладних завдань, щоб думати про повномасштабні державні укладення в культуру, освіту, науку, в тому числі й про підтримку літературних організацій та видань. А на меценатів нового зразку тоді наше суспільство ще було не багатим.

Однак неможна пройти повз того факту, що неодноразово здійснювалися спроби організувати самобутні периодичні видання й літературні об'єднання. До них належать  "Чумацький Шлях" та "Бурсацкий спуск"  як спроба втілення художніх принципів двох груп харківських літераторів - українських і російських. Журнали ці виходили в 1992 році.  Цікавим мав стати журнал прози "Темные аллеи", випуск якого почався в 1995 році. З 1992 по 1998 роки на кошти Харківського благодійного фонду "Зеркальная струя (Дзеркальний струм)" видавалася однойменна літературно-художня газета, що привело до неформального об'єднання харківських поетів та аматорів поезії. До цієї пори триває традиція їхніх зустрічей біля фонтану "Зеркальная струя", що на вулиці Сумській - у кожну першу неділю щомісяця. Не втратив свого лиця й харківський клуб пісенної поезії імені Юрія Візбора - унікальне явище в культурному просторі Харкова. Він існує при Будинку вчених вже сорок років як дитя бардів 60-х років і, здається, збирається змагатися за славу довгожителя з британськими клубами.

Харків - це місто відомих книжкових видавництв: до них належать  "Фолио", "Майдан", "Золотые страницы", "Калейдоскоп", "Мегаполис", "Око" та ін. На одне із значних явищ в літературному житті Харкова перетворилося проведення щороку лютневих книжкових ярмарків, до яких приурочуються цікаві зустрічи з поетами, письменниками, бардами України та Росії.

Представити харківську літературу у повному обсязі - зрозуміло, завдання надсильне, але ж тут ви знайдете антологію однієї поетичної сторінки з харківської поезії, інформацію про деякі літературні об'єднання та гурти, а також познайомитесь із діяльністю Харківського літературного музею.