| Треба сказати, що музей міліції в Харкові існував давно. Подібних музеїв в колишньому СРСР було всього декілька, і наш музей викликав заздрощі в міліцейських чинів із інших міст. І Харкову навіть намагались наслідувати. Та під час розподілу, перерозподілу та викорінювання всього радянського про нього забули. | ||
| Проте є в Харкові люди, які розуміють, що історія, як би її не перекроювати й не перемальовувати, залишається історією. Це пам'ять і досвід поколінь, без усвідомлення яких нічого не зробиться ні сьогодні, а ні в майбутньому. | ||
| Безпосередньо по ініціативі й при постійній увазі начальника обласного УВС Віталія Музики вирішено було музей відновити, більш того, створити на його базі меморіальний комплекс, який включив до себе й пам'ятник співробітникам міліції, що загинули в мирний час на бойовому посту від рук злочинців. Цей пам'ятник був поставлений в 1995 році й гармонійно вписався в архітектурний ансамбль будинку Алчевьских, часовні й сквера, що по вулиці Раднаркомівській. Якось сама собою прийшла традиція: саме тут відзначаєт свої свята харківська міліція, а молоді співробітники управління внутрішніх справ приймають присягу. | ||
| Та це ще не все. Дійсно добре не може залишитися непомітним. І ось вже харківський меморіал міліції, единий в Україні, занесено до "протоколу" візитів високих офіційних гостей, які, під час перебування в Харкові, змінюють сплановану раніше програму, щоб відвідати меморіал й покласти до пам'ятника квіти. Прикладом цього є візит Президента України в Харків восени 1997 року. | ||
| Кожному, хто відвідає музей, дуже цікавими покажуться і фальшива валюта, й підроблені документи - "шедеври", виготовлені "художниками" злочинного світу, й саморобна зброя, вилучена у бандитів, й парадна каска англійського полісмена - подарунок британських колег харківському музею міліції. Але саме велике враження, яке виноситься звідсіль - це почуття єдності минуого, сучасного й майбутнього: в музеї не розподіляють історію на царську, радянську та самостійну. Запропоновані експонати розповідають про становлення служби правопорядку в Харкові з моменту його заснування. | ||
| Місто росло. Його вигідне розташування й бурхливий розвиток привертали завжди увагу не тільки купців та підприємців, заводчиків та фабрикантів, комерсантів та бізнесменів, артистів та вчених. Представники злочинного світу також не обходили його увагою. І з ними доводилось боротися. А боротьбу з кримінальними талантами в Харкові досить успішно вели й передавали на протязи всього часу естафету - воєводи й городничі, пристави й околодочні, поліцейські агенти й городові, потім пролетарські міліцейські дружини й, нарешті, теперешні співробітники МВС, що мають високу професійну підготовку. | ||
| Та щоб в цьому переконатися, навіть в стократ довшої розповіді про музей не достатньо - там треба побувати. | ||
