З перших днів
Великої Вітчизняної війни діяльність інституту
цілком підкорено потребам фронту й тилу.
Різко зросло виробництво стовбнячного
анатоксіну й сиворотки, протигангренозних
препаратів, вакцин проти черевного тифу й холери.
Ось дані за 1942 рік : 110 000 поранених привиті
проти газової гангрени, більш за 1 120 000 бійців
одержали протистовбнячну сиворотку, зроблену
інститутом. Колектив співробітників
неодноразово одержував подяку командування за
безперебійне постачання фронту
вакцино-сивороточних препаратів. Відразу післе закінчення війни в
інституті виник новий перспективний напрямок
діяльності - розробка протимікробних
лікувальних й профілактичних засобів,
виготовлені антибіотик саназин і протипухлинний
препарат неоцид. На раніш окупованій території
країни вчені організують та очолюють
протиепідемічну роботу, борються з масовими
захворюваннями черевним та паразитарним тифами,
дизентерією, дифтерією.
Тепер основним
напрямком діяльності НДІ є розробка нових
засобів і методів діагностики, лікування й
профілактики інфекційних захворювань.
Розроблені, вивчені та упроваджені в практику
протимікробні засоби: ектерицид, хлорофіліпт,
декаметоксин, діагностичний препарат
лецитовітелін. Створено новий, що не має аналогів
в світі, анатоксин синьогнійної палочки для
лікування хворих, запропонована й успішно
використовується гіперімунна антисиньогнійна
антитоксична плазма.
Нові научні розробки
активно упроваджуються в медичну практику, дають
значний соціальний та економічний ефект.
Інститут щільно співпрацює з 30 вузами й НДІ,
закладами санітарно-епідемічного профілю
країни, багатьма лікарнями, є державним центром з
менінгококової інфекциії. В інституті
поширюються роботи з клінічної мікробіології,
розробляються методи й засоби боротьби з
внутрішньолікарняними інфекціями й сепсисом,
корона-, рота- й герпесвірусними
захворюваннями, листеріозом.
З часу катастрофи в
Чорнобилі інститут інтенсифікував свою
діяльність на території Житомирської та
Ровенської областей, розробив концепції
радіаційного захисту населення для Верховної
Ради України. Наслідки наукових досліджень з
радіобіології, стратегії й тактики боротьби з
інфекційними захворюваннями в умовах
екологічної й економічної кризи узагальнені в
монографіях "Алергія й екология",
"ВІЧ-інфекція. Гіпотези та факти",
"Адаптаційний синдром та імунитет",
"Математичне моделювання в розробці нових
протимікробних засобів", "Принцип
оптимальності захворювання",
"Медично-соціальні наслідки ядерних
катастроф", "Саморегуляція в
мікробіоценозах та нові підходи щодо
профілактики менінгококової інфекції",
"Вірусні гепатити та ВІЧ-інфекція", які
надруковані за 1995 - 1997 роки. Тільки за період з 1987
по 1997 рік вченими інституту підготовлено й
надруковано 15 монографій, 28 методичних
рекомендацій й інформаційних листів.
В період аварії на
Диканівських очисних спорудах міста (1995 рік)
та ліквідації її наслідків інститут координував
протиепідемічну роботу на території
Харківської, Донецької та Луганської областей.
В институті функціонує
Рада по захисту докторських та кандидатських
дисертацій за фахом "мікробіологія", за роки
існування незалежної України співробітниками
інституту захищено 3 докторських і 16
кандидатських дисертацій, сьогодні на базі
інституту виконується 12 докторських і 26
кандидатських дисертацій з мікробіології,
вірусології, епідеміології та імунології.
В інституті працюють 3
академіка, 8 докторів наук, 36 кандидатів наук. З 1924
року на базі інституту функціонує кафедра
мікробіології, з 1986 року - кафедра клінічної
мікробіології та імунології Харківського
інституті удосконалення лікарів.
За матеріалами ювілейного видання,
Харків - 1997
|