Саме ці лісові й міські насадження фільтрують повітря, яким ми дихаємо, воду, яку ми п'ємо, створюють мікроклімат, що благодійно впливає на наше здоров'я. Загальна площа зелених насаджень  міста більш за 11 тисяч  гектарів, на кожного мешканця Харкова приходиться 13 кв. м озелененої території.

Серед 27 парків і садів міста найстарішим є сад імені Т.Г.Шевченка. В XVII-XVIII сторіччях територія цього саду уявляла собою природну діброву, яка з півночі прикривала підступи до Харківської фортеці. На початку XIX століття частина цієї території відійшла до Харківського університету, була розпланована, упорядкована, засаджена деревами та кущами й одержала назву Університетського саду. Сад став улюбленим місцем відпочинку харків'ян.

В 30-ті  роки  ХХ ст. площа саду розширилась, а в 1935 році з боку Сумської вулиці на вході в сад  був відкритий пам'ятник великому українському поетові Т.Г.Шевченку і з цього часу сад став носити його ім'я.   Величність пам'ятника підкреслюють вікові дуби - ровесники міста.

Оригінальна планіровка саду, розумне використання зелених насаджень,  різноманітність рослинності, в тому числі й екзотичної, роблять сад одним  із найпривабливіших куточків міста.

В 1893-1895 роках в північній частині міста  зусиллями учнівської молоді був створений міський парк на площі більш ніж 130 гектарів, який згодом одержав ім'я великого письменнка О.М.Горького.

Композиційний принцип побудови парку базувався на створенні групових посадок. Контрастні купи дерев : світлі  берези поруч зі смарагдовими модринами,  сосни біля посадок дуба червоного, сріблясті клени, які відтіняються темною зеленню дубів черешчатих  - підкреслюють красу одна одної. Чудові  також алеї для прогулянок - каштанові, липові.  В парку безліч  квітучих кущів.

Казково чарівний парк Горького і взимку, з його вічнозеленими ялинами та соснами.  Із парку прокладена  канатна дорога для прогулянок в район пишно озелененого Павлового Поля, яка дозволяє милуватися панорамою зелених масивів.

В 1940 році вирушив в перший рейс поїзд дитячої залізниці "Мала Південна", який курсував із парку Горького до Лісопарку.  Лісопарк підступає до Харкова з північної й північно-західної сторони, тягнеться вздовж Бєлгородського шосе, підходить безпосередньо до висотних забудов  Павлового Поля й до берегів річки Харків.  Це природний мішаний ліс, обсягом більш за 2000 гектарів. Переважає в ньому дуб черешчатий; вік багатьох дерев сягає за 100 років. Але поряд з дубами нерідко зустрічаються пишні крони кленів, лип, тополь.

Південна частина парку маєт элементи регулярної планіровки. Туть були прокладені алеї, створені групові посадки, розбиті квітники, відкритий 28 жовтня 1977 року  Меморіальний комплекс Слави .

В роки індустріалізації в Харкові послідовно проводилась в життя політика захисту здоров'я людей від шкідливих впливів промислових підприємств. Так, поряд з тракторним заводом виникло не тільки робітниче поселення, а й гігантський парк на 80 гектарах уздовж Московського проспекту, що  служить зеленим бар'єром між міськими вулицями та заводською зоною. Закладений у 30-ті роки заводською молоддю , тепер парк разрісся до такого рівня, що тільки розмаіття  пород   насаджень нагадує про його рукотворне походження.

В 1934 році поряд із заводськими корпусами був закладений і парк ім.Артема   на 120 гектарах - місце масового відпочинку  для жителів декількох робітничих районів міста. Близкість до заводів зумовила породний склад парку: тут зібрані газо- й димостійкі рослини. Алеї обсаджені кримскими липами - самими витривалими в міських умовах. Але багато в парку Артема і різних тополь, є й південні гості - айва, гледичія, безліч плодових дерев, що радують весняним цвітінням.

Наймолодші парки Харкова закладені в 70-ті роки :  це парк імені 50-річчя СРСР  в районі вулиць Харківських дивізій і Слінько (запланований загальний об'єм 350 га) ;  Молодіжний парк між  вулицями Пушкінською й Артема у центрі міста ( на 18 га), який органічно вібрав в себе меморіальні пам'ятники  багатьом знаменитостям ; парк "Юність" в одному із мальовничих куточків Харкова - в Залютіно, створений воїнами Харківського гарнізону й мешканцями  Ленінського району (зайняв 30 га); парк "Перемога" на території колишніх садів ХЭМЗа ; бульвари, що одягли в зелені шати Салтівський масив.

Відсутність широкої й глибокої річки в межах міста  було надолужено створенням гідропарків, виконаних за проектами міських архітекторів. Журавлівський гідропарк заснований  наприкінці 50-х років на берегах річки Харків за активною участю студентів і учнів міста. Його площа 189 га. Береги річки обрамлені плакучими вербами, мальовничо розкидані по території парку купи берез, соснові та модринові  посадки, прохолодні липові алеї  захищають відпочиваючих в літню спеку. Центром парку є штучне море в декілька десятків гектарів, яке підступає до Салтівського масиву.

В 1967 році на берегах річки Уди був обладнаний Жовтневий гідропарк, площиною майже в 90 гектарів, з упорядкованими пляжами й спортивним містечком, з насадженнями верб, берез, кленів, сосен, дубів, тополь. 

Напочатку 60-х років на березі озера з мальовничим островом в Червонозаводськім районі (південно-захід Харкова) був створений Основ'янський гідропарк,  який зімкнувся з оточуючими місто лісовими масивами. 

Тоді ж, у 1962-1966 роках на Олексіївці силами працівників Ленінського и Дзержинського районів був створений  Лугопарк в долині річки Лопань  площею в 120 гектарів.