Один з найяскравіших представників теоретичної фізики, академік АН СРСР Л.Д.Ландау мав величезний вплив на формування й утвердження її стилю. Він увійшов в історію як видатний вчений, талановитий педагог, вихователь теоретиків, до того ж не тільки як автор оригінальної системи їх ефективної підготовки, але й як створювач крупної, авторитетної теоретичної школи із власним стилем, почерком, традиціями. Недивно, що на честь визнання заслуг Львові Давидовичу було присуджено Нобелевську премію.

Разом з І.В.Обреїмовим, А.К.Вальтером та іншими фізиками Українського фізико-технічного інституту Ландау був ініціатором організації фізико-технічного факультету в ХПІ напочатку 30-х років.

В цей період Л.Д.Ландау читав курс теоретичної фізики, очолив однойменну кафедру інституту. Демократизм взаємовідносин у сполученні з безкомпромісною вимогливістю, доступність для зацікавлених в знанні, відсутність амбітності, пихатості,  розвинене почутття гумору зробили Ландау куміром студентів, проте, з іншого боку, його виступи проти рутинерів, фетишизації встановлених канонів в науковій діяльності насторожували упереджених колег. За наклепом недоброхотів він навіть був безпідставно заарештований, але, завдяки заступництву колег із УФТІ та втручанню П.Л.Капіци, все скінчилося благополучно.