Харків'яни в парламенті   
Колегія адвокатів
Юридична Академія ім. Ярослава Мудрого
Університет внутрішніх справ
                           

ПРАВО

Харківській адвокатурі -

Атрибут Феміди

127 років!

Герб міста Харкова

Правосуддя в Харкові

Нагадаємо, що Харків знаходиться на північному сході України.

Північні, східні та центральні частини України з 16 віку входили до складу Російської імперії.

Формування й розвиток дійсної державності, обгрунтованої писаними законами, на території Харківської області пов'язане з перебуванням області в складі Російської імперії. Становлення й розвиток класичної адвокатури як головного правозахисного державного інституту пов'язане зі становленням й розвитком адвокатури Російської імперії в цілому.

Реформуючи судову систему Російської імперії, Олександр II писав в 1864 році в указі урядовому Сенату, що мета нових судових статутов є "... запровадити в Росії суд негайний, правий, милостивий і рівний для всіх підлеглих, піднести судову владу, дати їй належну самостійність і взагалі укріпити в народі ту повагу до закону, без якої неможливий суспільний добробут і яка повинна бути постійним керівництвом дій усіх та кожного від вищого до нижчого". Призначення суду обгрунтовано просто, зрозуміло, точно і актуально для будь-якого часу і будь-якого демократичного устрою суспільства.

Юрисдикція судової влади в Росії 18-19 сторіч була поділена на судові округи. Кожній судовій окрузі давалась назва самої великої губернії, яка належала до даної округи. До округи включались території інших губерній, що виключало розподіл людей за національною ознакою, а значить і виникнення міжнаціональних сутичок. Округа Харківської судової палати до своєї юрисдикції включала території сучасних Харківської, Сумської, Полтавської, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської областей Україны, а також Бєлгородської, Курської, Орловської та Воронезької областей Росії.

Перша рада присяжних повірених в Російській імперії була утворена в С.-Петербурзі 2 травня 1866 р., друга - в Москві 16 вересня 1866 р., а третю - 6 травня 1874 р. - було відкрито в окрузі Харківської судової палати. Першим головою Харківської ради присяжних повірених було обрано М.В.Жученко, товаришем (замісником) голови ради - С.Ф.Морошкіна, членами ради - А.Н.Зайцева, І.Я.Китова, Н.Г.Барсука, А.С.Лебедєва і Ф.М.Космачова.

З 1886 по 1913 роки кількість присяжних повірених округи Харьківської судової палати зросла з 168 до 339, а кількість помічників присяжних повірених - з 53 до 461.

Останній склад Харківської ради присяжних повірених на основі "Заснування судових установлень" було обрано перед початком Першої світової війни 1914 р. із числа відомих харківських адвокатів. До нього ввійшли: голова ради С.А.Крилов, товариш голови Н.Н.Познанський, члени ради А.М.Олександров, І.Є.Булгаков, Н.С.Каринські, В.В.Дашкевич, Р.І.Падеревський, А.Н.Пєрєвєрзєв. В.А.Розен, Ф.В.Спаський, А.С.Станіславський.

Дореволюційна судова система Російської імперії відповідала світовим і європейським стандартам. Вона складалася з трьох ланок  - судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій. В кожній ланці існували громадський суд (інститут присяжних засідателів)  і інститут професійних суддів. Присяжні заседателі, іменовані в народі "суддями совісті", виносили вирок практично по всіх справах, пов'язаних з покаранням в вигляді позбавлення свободи. Професійні суди визначали міру покарання винних або звільняли від відповідальності осіб, визнаних за вердиктом присяжних невинними.

За сучасною міркою така структурна організація судової палати є вершиною судової демократії й справедливості (до чого прагнуть суди на території СНД вже понад 80 років). Розвиток судової красномовності й дійсної адвокатської майстерності, поява на судовій трибуні справжніх професіоналів можливі тільки в межах суду  з участю присяжних заседателів. Це доведено досвідом судових систем розвинених країн світу й минулого нашої країни.

Революція 1917 року знищила стару судову систему. Діюча сьогодні судова система народилася на теренах сталінської конституції 1936 р. як частина репресивної системи радянської держави, створеної для боротьби з її ворогами, вона з незначними змінами існує й до цього часу. Нормальним явищем у будь-якій дійсно демократичній державі є винесення судами від 30% до 50% виправдувальных вироків по карних справах від усієї кількості переданих до суду справ. Винесення виправдувального вироку в Україні в пострадянський час  - подія поодинока й небувала.

З 1918 р. і до кінця 1922 р. інституту адвокатури на території Харківської області взагалі не існувало. Надзвичайні комиссії сами вели слідство, виносили вироки й виконували їх.

Важко сказати, що надихнуло владу реанімувати адвокатуру. Мабуть що, радянська державність мала бути зовні здаватись демократичною в очах світової громадськості, і 2 жовтня 1922 р. ВЦВК УРСР затвердив "Положення про адвокатуру в Українскій РСР", а 3 березня 1923 р. губвиконком затвердив склад Харківської губернської колегії захисників в кількості 100 осіб.  До неї ввійшли відомі дореволюційні адвокати Б.П.Куліков, Н.Н.Познанський та інші. Проте значну частину колегії склали люди без юридичної освіти й навіть зовсім неосвічені, але віддані справі революції.

Протягом довгого часу з початку двадцятих і до кінця сорокових років двадцятого століття йшла жорстока внутрішня боротьба з класовими врагами робітничо-селянської держави. Про права й свободу людини,  тим паче про їх збереження в той час не могло бути й мови. Переважна кількість справ "ворогів народу" розглядалась спеціальними несудовими формуваннями без участі захисту й обвинувачення. Міра кари, як правило, була одна - розстріл (це іноді камуфлювалося формулюванням "10 років без права переписки", що  було рівнозначно розстрілу).

Жертвами сталінських репресій 30-х років стало багато дореволюційних адвокатів. Серед них - Олександров А.М., який захищав в царському суді обвинувачених у справи знаменитого Люботинського погрому. (Відголоски першої російської революції 1905 р. докотилися до Харкова, внаслідок чого було розгромлено залізничну станцію  в Люботині і відбулися криваві сутички населення з військами. Про цю справу в той час говорили і писали по всій Росії.) Багато підсудних було виправдано, решта, завдяки адвокатові, одержали незначну міру покарання. Олександров зумів переконати суд в тому, що люди владою були доведені до такого убозства, що змушені були взятися за зброю. Жертвою сталінських репресій 50-х років став видатний довоєнний харківський адвокат, член харківської та московської адвокатських колегій в 30-40 р.р. Ю.П.Полтавцев. Він багато років провів за гратами, обмовлений; тільки в похилому віці наприкінці 80-х років його реабілитували. Ці люди вміли захищати інших, а себе не змогли захистити.

16 серпня 1939 р., з метою демонстрації демократичності радянської судової системи перед світовою громадськістю,  РНК СРСР затвердила "Положення про адвокатуру СРСР", але в зв'язку з війною діяльність адвокатури на окупованих територіях (в тому числі й на території Харківської області) була припинена.

В післявоєнні роки харківська адвокатура прийняла до своїх лав багатьох учасників війни. В їх числі - Герої Радянського Союзу А.М.Назаров и Г.З.Мац. (А.М.Назаров в лавах харківської адвокатури зустрів в 2000 році 55 річницю Перемоги в Великій Вітчизняній війні). Добрим словом слід пом'янути померлих адвокатів першого післявоєнного покоління Г.М.Ривкіна, А.Д.Кагана, Г.М.Невельського, Б.Я.Зебеля, Ф.И.Ільова та багатьох інших.

25 вересня 1962 р. Верховною Радою Української РСР було прийнято нове "Положення про адвокатуру". З того часу при Президіумі Харківської обласної колегії адвокатів почали працювати (одними з перших в колишньому СРСР) дві школи підвищення кваліфікації адвокатів - школа молодих адвокатів і школа судової мови. Навчання адвокатській професії та підвищення своєї кваліфікації в них пройшли усі адвокати, що вступили в колегію з 50-х по 90-і роки. Багато й наполегливо працювали й до сього часу прцюють в цих школах метри харківської адвокатури С.Я.Самарська, С.К.Вєткін, М.І.Брон, Г.М.Городецький, І.Г.Гугель, Є.Л.Іцков.

Організаційна структура адвокатури суттєво змінилася в зв'язку з прийняттям Верховною Радою України 22 грудня 1992 р. Закону України "Про адвокатуру". Закон дав можливість адвокатам створювати адвокатські фірми, бюро, об'єднуватися в колегії, працювати індивідуально. В зв'язку з цим переважна кількість обласних колегій адвокатів в Україні перестала існувати, що не сприяло зміцненню адвокатури як цілісного правозахисного інституту держави.

Харківським адвокатам вдалося зберегти свою корпорацію. Обласна колегія адвокатів сьогодні об'єднує біля 500 юристів, які продовжують зберігати й розвивати традиції старої класичної адвокатури. Більшість молодих юристів, які одержали свідоцтво на право займатися адвокатською діяльністю, вступають до лав колегії, чого немає в інших областях України. Корпоративний дух школи харківської адвокатури незримо є присутнім в свідомості сучасних адвокатів, живе, єднає їх та скріплює їхній зв'язок. 

Харківські адвокати вірять у відродження в Україні класичної - дійсно незалежної, чесної й справедливої - судової системи, якій будуть довіряти й до якої будуть звертатися люди за охороною своїх прав і свобод. Разом з нею підійметься й значущість адвокатури, в лавах якої працюють десятки й сотні дійсних професіоналів, допомога яких так необхідна людям. 

 

   
За матеріалами статті адвоката А.Задніпровського, збірник "Харьков юридический 2000" . N 2 "Адвокаты Харьковщииы"
   
Rambler's Top100
Home Запрошуємо до Харкова | Мiська влада | Подорож по Харкову | Що,Де,Коли
Загальна iнформацiя | Харкiвський регiон | Подорож по сайту | Iнтернет

Украинская баннерная сеть

META - українська пошукова система TopList Rambler's Top100

Використовувати тексти та зображення дозволяється тiльки iз посиланням на сайт