|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| На жаль, багато чого втрачено назавжди. Є символи, властиві тільки Слобожанщині, є й такі, які поєднують її з подібними витворами Азії та Європи. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вже в кінці XIX ст. вчені зіткнулися лише з залишками писанкарства, яке безумовно існувало на Слобожанщині з дуже давніх часів. Це був час відродження українства, коли видатні вчені, письменники, композитори зрозуміли, що треба збирати та зберігати пам'ятки матеріальної та духовної культури свого народу, які з розвитком капіталізму почали катастрофічно зникати. Перша книжка про писанки була видана Пелагеєю Литвиновою в 1878 році. Туди увійшли писанки з Глухова і Чернігова. Наступного року з'явився друком альбом, злагоджений Оленою Пчілкою. Це ще не слобожанські писанки, але видання цих книжок обумовило ту увагу, яким наділили писанку слобожанські вчені. Вже в 1891 році Микола Сумцов видав свою працю "Писанки". Для написання цієї роботи він дослідив і зібрав залишки тих писанок, що ще не зникли, або замовив майстриням, які тоді іще були живі. Сумцовська колекція є зараз скарбом Харківського історичного музею. Згодом декілька писанок Сумцов надіслав для музею Є.М. Скаржинської, де її описав і видав в альбомі С.К. Кульжинський.
Свою колекцію Сумцов описав так: "Моя коллекция писанок
составилась из следующих:
Таким чином, не менше ніж 95 писанок Слобожанщини знаходилися в колекції Миколи Сумцова. Крім того, в тій самій праці Сумцов згадує і про писанки Балаклеї, які не були занотовані до списку:
"...трехцветньіе, по красному фону бельїе и желтьіе рисунки, геометрический и растительньїй стиль, несколько крестовьіх с 4-копеечньім латинским крестом, один безконечник: четьіре бельїх параллельньїх линии по красному фону..." Писанки колекціонували і самі вміли їх писати майже всі вчені-народознавці, етнографи, фольклористи, літератори, художники: Дмитро Багалій, Гнат Хоткевич, Микола Самокиш, Сергій Васильківський, Ілля Рєпін.
І.Ю. Рєпін в своїх спогадах про дитинство залишив нам чудове свідоцтво благоговійного відношення до писанкарства (хоча й мав на увазі інший вид розпису яєць - мальованку): "... самым важным в моем искусстве было писание писанок к великодню. Я и теперь вспоминаю об зтом священнодействии с трепетом. Выбирались утиные или куриньїе яйца размером побольше. Делалось два прокола в свежем яйце - в остром и тупом конце, и сквозь зти маленькие дьірочки терпеливым взбалтыванием выпускалась дочиста вся внутренность яйца. После зтого яйцо долго чистилось пемзой, особенно куриное; утиньїе по своей нежности и тонкости требовали мало чистки, но вычищенное куриное яйцо получало какую-то розовую прозрачность, и краска с тонкой кисточки приятно впитывалась в его сферическую поверхность. На одной стороне рисовалось воскресение Христа; оно обводилось пояском какого-нибудь затейливого орнамента, буквами "Х.В." На другой можно било рисовать или сцену преображения, или цветы, - всё, что подходило к великодню. По окончании зтой тончайшей миниатюры на яйце оно покрывалось спиртовим белейишм лаком; в дырочки продёргивался тонкий шнурок с кисточками и завязывался искусными руками..."
Справа вивчення писанок продовжувалася і надалі. В 1902 році, готуючись до проведення в Харкові XII археологічного з'їзду, викладач Харківського університету О.Вєтухов дослідив цю проблему і резльтати свого дослідження виклав в статті "О писанках". Микола Сумцов теж не залишав теми писанок і описав їх в своїй фундаментальній праці "Слобожани", яка вийшла ВІ918 році. З багатющої Сумцовської колекції наукову достовірність, на жаль, мають лише ті орнаменти, які Микола Сумцов передав для колекції музею Скаржинської, і малюнки яких видрукував Кульжинський. Аналіз відомих орнаментів з альбома Кульжинського показує, що найулюбленішими елементами писанкарів Слобожанщини були солярні знаки ("звізди", "рожі"), рослинні орнаменти (переважно квіткові, та "листки" різної конфігурації), геометричні (використовувалися для різноманітних "поясків" для поділу площини яйця). Є навіть орнамент "метелик".
Серед солярних знаків домінує "рожа", або "мальва" з 8 та 12 раменами. Привертає увагу відсутність інших солярних знаків - свастик, ламаних хрестів, геометричних узорів. Слобожанські писанкарки вживали мотив безконечника, який мався як оберіг від нечистої сили. "Доріжка" вживалася лише тільки в якості розподілу площини яйця, в основному з крапками, які символізували зорі на небі, та сосонками з рослинного орнаменту, трикутники (символ триєдності буття, спочатку Землі, неба і Вогню, а потім - Трійцю). Характерно й те, що хрест як мотив, на Слобожанських писанках майже не зустрічається, що є свідоцтвом її прадавнього походження й недоторканості. Найулюбленіший з слобожанських орнаментів - рослинний. Тут саме можна побачити розмаїття людської фантазії - відбиток хліборобського і садівничого буття народу, який населяв цей куточок України. Всі рослинні орнаменти без визначених ботанічних ознак, крім мотивів "дубове листя" і "сосна". Мотив рослинного орнаменту "трилист" зустрічається в досить різних стилізованих формах.
Інші мотиви тільки назвою вказують на прагнення осмислити "абстрактну геометричну форму як реальний предмет" (Народна творчість та етнографія.- 1990.-№2.-С.70). Квітковий мотив найбільше використовується в слобожанській писанці. Квітки теж не мають явних ботанічних ознак і складаються з трикутників, ромбів, сердечок, крючечків. Найчастіше квітки 7 або 8-пелюсткові. Характерним є і використання кольорів: використовувалися чорний, жовтий, оливковий, коричневий, зелений - себто кольори землеробства. Лише 3 писанки з села Островерхівки мають червоний, жовтий і зелений кольори. Характерною ознакою слобожанських писанок є розподіл площини яйця на три частини - або паралельними лініями вздовж окружжя, або розподіл прямими лініями, які утворюють "кошик". Майже завжди розподілом є "поясок" з маленьким орнаментом - крапочками, зірками, сосонкою.
Слобожанські писанки ввійшли в альбоми Ераста Біняшевського, Софійки Зелик, Зенона Елиїва, Одарки Онищук. Альбом Елиїва включив писанки дещо модернізовані, сучасні. А от книжка Одарки Онищук "Символіка української писанки", видана ще в 1985 році, містить декілька писанок Слобідщини а також опис їх та роздуми писанкарки про слобідські орнаменти. Цей розділ був видрукуваний також і в журналі "Писанка", який протягом двох років друкував матеріали 1 з'їзду писанкарів. На жаль, Харківщина не приймала в ньому участи. Серед регіонів України свій окремий альбом писанок має тільки Черкащина. Його злагодили відомий етнограф Вадим Мицик та художник Олесь Фисун, спираючись на колекцію Д. Щербаківського та побутові писанки Черкащини, зокрема колекцію писанкарки Ялинки Ратушняк. Але ж і Харківщина такий альбом повинна мати, бо ж не всі регіони мають такий скарб, як сумцовська колекція.
На жаль, час не щадить такий крихкий твір, як писанка: згодом вона просто може розсипатись. Та й будь-які похибки й недбалості завдають шкоди дорогоцінній спадщині... Рештки колекції Сумцова , які зберігаються в Харківському історичному музеї, були переплутані з іншою колекцією, тому ті писанки, що вона містить, треба добре вивчити для того, щоб визначити їх слобожанське походження. Більше як триста вцілілих писанок треба описати, проаналізувати. Велику роботу в цьому напрямку провели співробітниця музея С. Бахтіна, яка провела науковий опис писанок та художник В. Тітінюк, яка замалювала ці рештки. А потім до музею прийшла член Харківського клубу писанкарства Наташа Олійник (тепер - Кравченко) і з великими ретельністю та любов'ю переписала сумцовську колекцію заново. Нині стараннями клубу ведеться пошук спонсорів щоб здійснити видання каталогу сумцовської колекції. Тож маємо надію, що альбом слобожанських писанок все ж таки буде виданий.
Слобожанська писанка - невичерпне джерело вивчення символіки нашого краю. Колись хтось має прочитати цю молитву наших предків до Богів Всесвіту. А поки що вслухаємося в музику слів Одарки Онищук: "Харківщина дала нам писанку ніжності та спокою..."
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
