наука

Від церковно-приходських шкіл XVII ст. й заснування Харківського колегіуму, що залишався центром просвітництва Слобідської України до початку XIX строріччя, до відкриття Харківського університету 17 січня 1805 року - такий славний шлях харківських просвітителів. З самого початку свого існування Харківський університет став центром освіти й наукових досліджень не тільки на Слобожанщині, але на всьому півдні Росії. В Харківському університеті захищав свою дипломну роботу біолог І.ІІ.Мечников, в дореволюційний період в його стінах працювали відомі вчені: фізико-хімік М.М.Бекетов, математики М.В.Остроградський, В.А.Стеклов, О.М.Ляпунов, історики А.І.Яворницкий, Д.І.Багалеій, біохімік О.Я . Данилевський, філолог О.О.Потебня й багато інших. 

З  розвитком капіталізму в Росії виникла необхідність в підготовці спеціалістів для різних галузей промисловості, в зв'язку з чим в 1885 році в Харкові було відкрито Технологічний інститут(нині - Харківський державний політехнічний університет, або Політех, як його жартівливо кличе студентська молодь). Першим директором його став відомий вчений, професор механіки В.Л.Кирпичов. Про якість підготовки наукових кадрів в Харківськім Технологічному говорять такі факти: серед його випускників - піонер вітчизняної авіації, видатний корабельний інженер Л.М.Мацієвич, нарком важкої промисловості Л.Б.Красін. За Технологічним в місті з'явились: жіночий медичний інститут ( 1910  р.) і сільськогосподарчий інститут (евакуйований із Олександрії в Харків в 1914 р.). Всього напередодні революції в Харкові було шість вищих учбових закладів, саме в них переважно й проводились наукові дослідження. Але, починаючи з другої половини  XIX ст., до вирішення наукових проблем залучаються наукові товариства. Особливо відзначилось Харківське медичне товариство, засноване в 1861 році. В 25-ту річницю свого виникнення товариство відкрило бактеріологічну станцію з Пастеровським інститутом, хіміко-мікроскопічний кабінет. В 1894 році було створено відділення станції - інститут лікувальних сивороток і вакцин. Потім на цій базі був створений   Бактеріологічний інститут, діяльність якого пов'язана з іменами Л.С.Ценковського, В.К.Високовича, В.І.Недригайлова, І.І.Мечникова,  ім'я  якого    інститут став носити пізніше. Інститут,   що інтенсивно працював над проблемами імунології та епідеміології, який розсилав бактеріологічесні препарати по всіх губерніях Росії, не мав державної підтримки й існував на громадські кошти! В 1907 році за допомогою Медичного товариства в Харкові був організований перший в країні травматологічний науково-дослідний заклад ( нині - НДІ ортопедії й травматології ім. М.І.Ситенка). В 1901 році в місті за ініціативою великого російського вченого Д.І.Менделєєва створена перша на Україні Харківська перевірна палата, яка стала базою Української Головної палати мір та ваги (тепер - НДІ метрології). В 1909 році Харківське сільськгосподарське товариство організувало селекційну станцію (тепер - НДІ рослинництва, селекції та генетики ім. В.Я. Юр'єва).               

Після встановлення Радянської влади в Харкові питання про науково-дослідницькі заклади почала вирішувати держава. НДІ, що виникли внаслідок цього, з одного боку, займалися традиційною для Харкова проблематикою (медицина, біологія, математика, механіка, хімія), а з другого боку допомагали вирішувати поставлені державою величезні завдання: забезпечити випереджаючі темпи розвитку важкої й оборонної промисловості, модернізацію транспорту, розвиток енергетики, ядерної фізики, оптимальне управління водними й лісовими ресурсами. Харківські НДІ з честю виконували поставлені завдання, що, у свою чергу, викликало відкриття нових наукових напрямків, приток у місто науковців, зростання обcягу фінансування наукових досліджень. Тенденцію цю було збережено навіть у роки Великої Вітчизняної війни. Зокрема, харківська фізико-математична школа брала активну участь у вирішуванні  проблем конструювання реактивного озброєння й авіації, славнозвісний танк Т-34 був створений під керівництвом харківського конструктора М.І. Кошкіна.

На 50-ті - 80-ті роки  прийшовся пік розвитку харківської наукової школи: Харків стає одним з найбільших у світи центрів космічних досліджень (й, до речі, залишається ним і тепер), це найтіснішім чином пов'язано з розвитком фізико-математичних  приложений. Вражаючими результатами можуть пишатися харківські вчені, які займаються питаннями генетики, кріобіологиії, порошкової металургії, транспортного й турбінного машинобудування, проблемами конструювання потужних та економічних двигунів,  створенням ефективного та экологічно чистого палива, розробкою якісних будівельних матеріалів. В 80-ті роки у Харкові працювали кожний п'ятий науковий заклад и кожний сьомий вчений України. У місті діяли біля 180 наукових й проектних організацій, у тому числі 67 науково-дослідних інститутів, працювало біля 80 000 науковців, серед яких було 500 докторів і більш ніж 4500 кандидатів наук.  В Харкові створюється Науковий центр Академії наук Українскої РСР. 

Нині, коли Україна здобула незалежності, йде організаційна перебудова вищої школи та науково-дослідних закладів Харкова. Про теперешній стан справ див. розділи Науково-дослідні інститути  та  Вищі учбові заклади. Але підводити підсумки ми не наважуємось. Чим були відзначені 90-ті роки - час покаже.