Огляд композиційної спіралі: Друга композиція

Друга композиція

Фігури другої композиції :

Жінка- селянка

Той, що несе жорно

Солдат- рекрут

Друга композиція

Друга група статуй символізує трудовий народ, який стогне під ярмом царизму. Втіленням каторжної праці , безправ'я народу є статуя людини, яка несе на плечах жорно. Цей образ, як і попередні, створений генієм поета, майстерністю скульптора, талантом актора (позував А.М.Бучма). Точно передано рух людини, що несе вагу: зігнута від напруги спина, широко розставлені ноги. Образ викликає в глядача протест проти гноблення людини.

Дещо відокремлена від поруч розташованих фігур статуя жінки-селянки. Її присутність у загальній композиції цієї групи сповнена глибокого змісту: жінка з народу у дореволюційній Росії - істота найзабитіша, найбезправніша. Але вдивіться в її обличчя - в ньому відсутня покірність, воно виражає гнів, у людини зріє протест. Граблі та ціп жінка тримає, як знаряддя для боротьби. Ні скульптор, ні натурщиця (для цього образу позувала заслужена артистка УРСР С.В.Коваль) не погрішили проти історичної правди - жінки у будь-які часи були активними учасницями боротьби проти пригноблювачів.

Ніби атлант сприймається статуя солдата-рекрута, яка завершує цю скульптурну групу. Статичність пози підкреслюється складками шинелі, що спадають майже паралельно. Це надає образу монументальності. Але спокій лише зовнішній. Сильні пристрасті вирують у цій людині, неспокійні думи схилили його голову, вкрили бентежними зморшками круте чоло, звели трагічною складкою брови, стисли до болю вуста :

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Зовсім відверто скульптор надав обличчю солдата схожість з автопортретом Т.Г.Шевченка 1857 року - року повернення поета з багаторічного і тяжкого заслання. Саме там Т.Г.Шевченко остаточно ствердився як справжній інтернаціоналіст, революціонер-демократ. Перебуваючи в засланні, поет-художник створив графічну серію "Притча про блудного сина", в якій гнівно таврував і викривав царські тюрми, миколаївську солдатчину, самодержавний режим. Ця скульптура збагатила зміст центральної статуї Т.Г.Шевченка.