Скульптор знаходить для
характеристики своїх сучасників зовсім іншу, ніж
для попередніх фігур, пластичну форму. Все тут
просто, без різких світлотіньових контрастів.
Зображення скульптур на фоні пронесеного крізь
бурі та грози революційного прапора надає їм
монументального звучання, підкреслює їх єдність,
монолітність. Фінальна група - апофеоз трудових
звершень, нестримного прагнення вперед. Образи
робітників і селян, їх єдність знайшли свій
дальший розвиток у радянській скульптурі другої
половини 30-х років, піднялись до символа в широко
відомому монументі В.Г.Мухіної "Робітник і
колгоспниця". |