| |
|
|
| |
З перших днів третього
тисячоліття не дають спокою думки про долі
харків'ян: і тих, хто носить цей титул у вузькому
розумінні, тобто за правом харківської прописки
(іноді побоючись гадаєш про такого - та стійте, чи
земляк переді мною?), і тих, хто з гордістю вважає
себе харків'янином (харків'янкою), проте
перебуває відокремленим від міста величезними
просторовими та часовими віддалями. |
|
| |
|
|
| |
Харків'ян другого типу дуже багато. |
|
| |
|
|
|
З одного боку, міграція харків'ян легко
пояснюється історичними причинами. По-перше,
гени буяють. Хто оселявся на Слобожанській землі
і в Харкові, як не вічні шукачі пригод та волі -
казаки? По-друге, пізніш внаслідок бурхливого
економічного та культурного розвитку Харків
перетворився на джерело наукових, воєнних,
інженерних кадрів, особливо в радянську епоху: по
всіх містах закритого типу завжди можна було
зустріти безліч харків'ян. |
|
| |
|
|
|
З іншого боку, напрошується містичне
тлумачення: на відміну від деяких
міст-пилососів, безперервно втягуючих людський
пил, Харків предстає виблискуючим
мегаполісом-водограєм, людські бризки якого
летять по всьому світу і спадають на користь
місця та часу. А може, так і задумано? Тоді сам
Харків не можна уявити без харківської діаспори,
як не можна уявити Вірменію без діаспори
вірменської. Добре було б і діаспорі це
усвідомити (зробивши відповідні висновки). |
|
| |
|
|
| |
Таким чином, перш за все ми стикаємось з
проблемою класифікації. Хто такий є харків'янин?
На це запитання немає однозначної відповіді.
Хоча, крім особистої думки самої людини,
безперечно існують деякі об'єктивні критерії:
походження (предки були харків'янами), любов та
інтерес до міста разом із бажанням поділяти з ним
долю й, нарешті, ті параметри, за які місто само
обирає людину. Існує категорія людей, котрих, за
неможливістю фізично повернути, місто наділяє
званням "Почесний громадянин Харкова". Як
говорить звісна на свій гострий язичок Стефанія
Гродзеньська: "Коли з людини зовсім нема чого
узяти, с неї беруть приклад..." |
|
| |
|
|
| |
Для того, щоб бути харків'янином,
необов'язково хвалити місто і знаходитись у
постійній ейфорії від того, що ти в ньому мешкаєш.
Достатньо розуміти його минуле й пекучі
проблеми, думати про це, говорити, шукати і діяти
або самому, або спілкуючись з іншими
харків'янами. Парадокс: чим далі харків'янин від
Харкова, тим більш він ревний до відгуків про
нього, тим трепетніш згадує про нього, тим
частіше шукає нагоди поговорити про нього навіть
з нетямущими людьми. А що ж казати, коли
зустрічаються два харків'янина! Це - фонтан,
феєрверк емоцій. Та обов'язковий для харків'ян
ритуал: зі смаком щукати спільних знайомих. |
|
| |
|
|
| |
Так ось, відкриємо секрет: цю
сторінку й замислено саме під девізом "шукаємо
знайомих". Всі її рубрики червоною ниткою
прошиває також думка - будьмо знайомі! Мешканці
Харкова - зі своїми відзначившимися земляками, з
портретом свого міста на тлі інформації про
міста, які є його побратимами. Члени харківської
діаспори - один з одним та ще й із залишаючимися у
Харкові жителями. Потомки - зі своїми предками.
Будьмо знайомі! І на завершення - деякі роздуми
про Харків та про харків'ян. Сумні та веселі. |
|
| |
|
|
|
