ТЕТЯНА   ГОНЧАРОВА

 

  

 
  У порцеляновому будинку Чується тихе іржання,
  На стінах намальовано коней, Як солодке кохання...
  Опівночи, як годинник задзвонить,
  Коні оживають і біжать пастися. Та треба поспішати
  Хрумкотять соковиту траву, До сходу сонця повернутися
  Запивають водою із ставка... У порцеляновий будинок
  А потім коні обіймаються, На білі стіни, де холодно-холодно
  Грива гриви торкається, І цокає зачарований годинник.
  
 

січень, 2001

 
       

В.П.

 

***

 
 
-Поїдемо з тобою на край світу.  
Застоялися коні молоді.  
То ж поспішаймо, вже минає літо,  
І упадуть морози на сади.   
    
-Спішити - кажеш - та не маю сили,  
А дім, а пасіка, машина, дача?  
Невже насправді ти усе покинеш?  
Знов вигадка твоя смішна, дитяча.  
   
- Поїдемо, поїдемо, благаю,     
Там чисто, затишно і дихати вільніш.  
Там щирості - до зір, там вірять і кохають.  
Сідлай коней, господарю, скоріш.  
    
Ми помчимо туди. До виднокраю,  
Де небеса торкаються землі,  
Нам на прощання скрипалі заграють,  
І затанцюють болі і жалі.  
   
Не будем брати ніяких лаштунків,    
Лише води, хлібину, жменьку солі...  
Там буде місце і для поцілунків,  
І для любові, і нової долі.  
 
То ж поспішаймо, бо минає літо,    
І жовтий лист встеля помалу сад,  
Поїдемо, мій князю. на край світу,  
І молодість повернеться назад.  
 

2001           

  
 
 
 
 

 

Сусідова дача.(Худ.Н.Вєрбук)

 
  
              Саджаю капусту - 
              Малі три листочки.
              Саджаю капусту - 
              Рівненьки рядочки.
              Саджаю, саджаю,
              Спочинку не знаю.
 
              І пнуться до сонця
              Рослинки тендитні.
              Малі, безпорадні,
              Як мамини дітки.
 
              Їх сонечко грітиме,
              Дощик умиє,
              Голівки зав'яжуться,
              Затужавіють.
 
              Проноза-сусідка
              Єхидно спитає:
              "Ти що, ворожбитка,
              І заговір знаєш?
              Капуста у тебе
              Туга і налита,
              Чому я не вмію
              Такої ростити?"
 
              А я відповім:
              "Не кривляйтеся, тітко,
              Та викиньте заздрощі
              Геть за повітку.
              Капусті не треба
              Ні чарів, ні злоби,
              А руки голублячи
              Їй до вподоби".

1997

  
Старий собака,
Незрячи очі.
Бреде, бурлака,
Хвоста волоче.
  
Цього собаку
Кляли і били.
Його, бурлаку,
Було втопили.
 
А він, незрячий,
Виплив, бреде,
Від злої долі
В добро іде.

2002

 
НОВИНА
  
Тесля пропав...
Гомоніли сусіди.
Тесля пропав...
Новина
Облетіла село.
Голодний собака.
Хвіртка відкрита.
І не світилось
У хаті вікно.
Майстра шукали,
А він під горою,
Лежав, спочивав...
Промерзла солома
Під головою
Зазеленіла озиминою.

1999

    
                                 
     Закутана в хустку припала до шибки
Жіноча згорьована доля.
  Одна у холоднім, зеленім вагоні,
  І горе та біль - ось її перегони.
А потяг швидкий набирає розгону,
Летить у омріяний світ,
                                        до любові.
Заплакані очи: цвіт білий на скронях,
Колеса стукочуть: одна у вагоні,
А час пролітає і хвильки не жде.
Відлунює стукіт: "Коханий, ти де?"
  

травень, 2001

  
                                  
Він ковзавсь на хвилях,
І парусом білим
Кликав поплавать зірки.
А зорі на нього
Байдуже дивились:
- А ти хто такий?
А річка кохала його, пригортала,
Та човник безпечно тікав.
І річка, страждаючи, так відказала.
- Ти, човник,  - зазнайко, латаття зелене -
І хто ти без мене?

2002

  
Rambler's Top100
Home Запрошуємо до Харкова | Мiська влада | Подорож по Харкову | Що,Де,Коли
Загальна iнформацiя | Харкiвський регiон | Подорож по сайту | Iнтернет

Украинская баннерная сеть

META - українська пошукова система TopList Rambler's Top100

Використовувати тексти та зображення дозволяється тiльки iз посиланням на сайт