Пам'ятник   Т.Г.ШЕВЧЕНКУ в Харкові

 

  Так відбувалося відкриття...

 

Заповіт

 

Т.Г.Шевченко

  

 
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
 

*

 
Де лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було б видно, було чути,
Як реве ревучий...
 

*

 
 Поховайте, та вставайте,
 Кайдани порвіте
 І вражою злою кров'ю
 Волю окропіте!
 

*

 
 І мене в сім'ї великій,
 В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
 
 
  
За мить до відкриття...Історія фото
     
24 березня 1935 року. У Харкові велике свято - відкриття монумента геніальному синові українського народу, поету, художнику, революціонеру-демократу, непримиренному борцю проти царизму та кріпосництва Тарасу Григоровичу Шевченку (1814 - 1861). Кумачеві полотнища прикрасили місто. Народ заповнив Сумську вулицю, площу Дзержинського...

14 годин. Лунають фанфари. Легко спадає до підніжжя  пам'ятника біле покривало - поглядам присутніх відкривається монументальна багатофігурна композиція, над якою височить статуя Кобзаря. Лунають звуки "Інтернаціоналу". Потім зведений хор виконує "Заповіт".

Починається мітинг. Зачитуються вітальні листи та адреси. "Сердечно вітаю народ України,- телеграфує Максим Горький,- в день, коли він гідно увічнює в пам'яті дітей та онуків своїх прекрасний образ істинно народного великого поета-демократа, замученого царатом." Народний поет Білорусії Янка Купала читає свої вірші, присвячені народному поетові України...

 

Тарасова доля

 

(Уривок)

 
Чому в серці білоруськім
Тарасове слово
Забриніло, заспівало
Буйно, червіньково?
...Бо та доля білоруса -
Доля й українця.
Випивали спільну чашу,
Де тих сліз - по вінця.
...Як жилося, як велося,
Як марніли сили,
Там і тут стоять,як свідки,
Високі могили.
...Ой, збудився б ти,Тарасе,
Від лихої згуби,
Подивився б на Вкраїну,
Наш пісняре любий!
На твоїй землі квітучій
Сонце гріє віти, 
Не схиляються у ярмах
Батько, мати, діти.
Ані сліз тих, ані горя,
Що служило пану.
Ой,Кобзарю,ти б збудився,
На Вкраїну глянув!
   
      ЯНКА КУПАЛА
Переклад з білоруської
АНДРІЯ МАЛИШКА
  

 

 

 

... Не відданий забуттю...
 

Виходець з кріпосних селян, Тарас Григорович Шевченко був кровно зв'язаний з народом, полум'яним словом поета, гострим олівцем художника відображав його думки й почуття, відстоював його інтереси. Твори Т.Г.Шевченка здобули  любов і визнання народів різних національностей нашої країни. "Кобзар" перекладено на десятки іноземних мов.

Самодержавний уряд царської Росії робив усе можливе, щоб ім'я Т.Г.Шевченка віддати забуттю, щоб перешкодити увічненню образу народного поета засобами монументального мистецтва. У 1860 році цар особисто заборонив відомому російському скульптору М.П.Мікешину помістити барельєф Шевченка на пам'ятнику "Тисячоліття Росії". Царські сатрапи зірвали всеросійську підписку на спорудження монумента поету в 1891 році. І все ж перші станкові скульптурні зображення Т.Г.Шевченка були створені за життя поета та невдовзі після його смерті. Серед тих, що дійшли до нас, - скульптурний портрет Тараса Григоровича, зроблений з натури М.С.Пименовим. Образ поета у формі класичної герми - оголений бюст на чотиригранному п'єдесталі - створив у 1862 році відомий російський скульптор Ф.Ф.Каменський. На рубежі 60-70-х років погруддя Т.Г.Шевченка виконав у мармурі та бронзі український скульптор П.П.Забіла.

Перший в країні пам'ятник великому Кобзареві - погруддя у мармурі - було встановлено нелегально 1899 року в Харкові, в саду поруч з особняком Х.Д.Алчевської, відомої прогресивної діячки, фундаторки жіночої недільної школи для дорослих.  Автор пам'ятника - харків'янин, відомий російський скульптор, професор петербурзької Академії мистецтв В.О.Беклемішев. У його трактовці Т.Г.Шевченко - філософ і борець, готовий до рішучих активних дій. Біля цього пам'ятника часто збиралась студентська молодь, вихованці недільної школи. Поети-початківці читали тут свої вірші, сповнені віри у світле майбутнє народу. 1901 року, напередодні 40-річчя від дня смерті Т.Г.Шевченка, "по высочайшему указу" пам'ятник було знято.

До 100-річчя з дня народження поета прогресивна громадськість Росії організувала збирання коштів на пам'ятник Кобзареві в Києві. Подія набула всенародного характеру. З 1909 по 1914 рік відбулося чотири конкурси на кращий проект пам'ятника, в які включилося багато відомих скульпторів Росії. Але пам'ятник не було встановлено: царський уряд заборонив святкувати ювілей "поета-бунтаря". По країні прокотилася хвиля обурення. "Заборона вшанування Шевченка,- писав В.І.Ленін у 1914 році, - була таким чудовим, прекрасним, на рідкість щасливим і вдалим заходом з точки зору агітації проти уряду, що кращої агітації і уявити собі не можна". Та чим більше лютувала реакція, тим активніше відстоював народ своє право на вшанування пам'яті улюбленого поета. Невідомі майстри вирізьблювали його наскельні портрети, вправні руки вишивальниць прикрашали рушники зображенням Кобзаря, народні пісняри та музиканти складали пісні про Т.Г.Шевченка, створювали музику на його вірші.

Після перемоги Жовтневої революції за ініціативою Леніна Радянський уряд прийняв декрет про пам'ятники, який передбачав спорудити в країні пам'ятники видатним революціонерам, діячам науки і культури, в тому числі й українському поету, революціонеру-демократу Т.Г.Шевченку. 

У 1918 році в Петрограді встановлюється пам'ятник Кобзарю роботи латиського скульптора Я.Тілберга. "Великому українському поету-селянину Тарасу Григоровичу Шевченку - 1814 - 1861. Великий російський народ. 1918", - викарбувано на постаменті. В цей же час у Москві пам'ятник Т.Г.Шевченку створює відомий російський скульптор С.М.Волнухін (він був переможцем конкурсу на спорудження монумента у Києві в 1913 році, встановлювати який царський уряд заборонив). Пам'ятник-бюст поета (скульптор Б.М.Кратко) відкривається  1919 року в Києві. Протягом наступних двадцяти років у багатьох містах країни споруджуються пам'ятники Т.Г.Шевченку роботи скульпторів Ф.П.Балавенського, І.П.Кавалерідзе, Б.М.Кратка та інших.

Один з них - величний і неповторний - прикрасив місто Харків. Його автори - народний художник СРСР, заслужений діяч мистецтв УРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР скульптор М.Г.Манізер (1891 - 1966) та заслужений діяч мистецтв БРСР, доктор архітектури професор Й.Г.Лангбард (1882-1951).        

 

З исторії створення монумента

 

Монументальна скульптура приваблювала М.Г.Манізера ще в роки навчання в петербурзькій Академії мистецтв. У 1920 році він створив виразний рельєф "Робітник". Рельєф пройшов за конкурсом як емблема постійної промислової виставки у Москві. За проектами М.Г.Манізера 1924 року були встановлені відлиті в бронзі пам'ятники В.І.Леніну в Кіровограді, Куйбишеві (Самарі), Хабаровську, Пушкіні. Він створив проект пам'ятника "Жертвам 9 січня 1905 року". Знання історії революційної боротьби народу, вміння створити узагальнені образи учасників грандіозних подій виявив М.Г.Манізер в пам'ятнику В.І.Чапаєву для міста Куйбишева. У всесоюзний конкурс 1929 року на спорудження пам'ятника Т.Г.Шевченку в Харкові включився вже зрілий майстер, переконаний прихильник реалістичного мистецтва, який розкривав великі загальнолюдські ідеі в індивідуальних, підказаних дійсністю образах.

Працюючи над проектом, М.Г.Манізер здійснив подорож по шевченківських місцях, зробив велику кількість  пейзажних та жанрових етюдів. Він ретельно вивчав листування і портрети Т.Г.Шевченка. Особливо цінними для скульптора були автопортрети поета, його нечисленні фотографії та посмертна маска. М.Г.Манізер неодноразово перечитував "Кобзар", мемуарну літературу. "Кожен день приносив щось нове, цікаве і дуже потрібне, - розповідав скульптор,- а Тарас ставав все ближче та рідніше. Інколи мені вже так живо уявлявся Шевченко - його зріст, хода, вираз очей, обличчя, що, здавалось, зустрінь я його на вулиці - анітрохи не здивуюсь!"

Не зразу прийшов скульптор до образу Шевченка-борця. Перший проект пам'ятника (1929 рік) він виконав дещо у конструктивістській манері. Величезних розмірів голова Шевченка була встановлена на циліндричному постаменті з барельєфом гайдамаки-повстанця, який, стоячи на коліні, гнівно потрясає кайданами. На обличчі поета лежав вираз глибокої задумливості. У другому проекті (1931 рік) М.Г.Манізер розташував статую поета на п'єдесталі з низьким рельєфом, на якому були зображені персонажі з творів Кобзаря. Третій варіант пректу (1933 рік), нарешті, приніс скульптору задоволення і перемогу у конкурсі.

Автор проектів декількох громадських будов у Білорусії Й.Г.Лангбард майстерно вирішив архітектурну частину пам'ятника, підкоривши форму п'єдесталу ідейному та художньому задуму скульптора.  

Фігури монумента відливали кращі ливарники Ленінграда. Строки і якість виконання відповідального замовлення контролював особисто секретар ЦК ВКП(б), перший секретар Ленінградського обкому партії С.М.Кіров. Він говорив, що  створення пам'ятника великому українському поету - справа честі всіх трудівників-ленінградців.

У той час, коли в Ленінграді відливались скульптури, в Харкові на місці закладки пам'ятника під керівництвом архітектора Й.Г.Лангбарда будівники оброблювали лабрадорит. Над постаментом великому Кобзарю працювали не тільки українські майстри, а й російські умільці-полірувальники.

Зусиллям великого колективу художників, скульпторів, артистів, будівельників пам'ятник   Кобзарю був споруджений протягом одного року. "Піде у віки цей відмінний пам'ятник, цей дар народу своєму найнароднішому, найславетнішому поету",--сказав присутній на відкритті монумента Всеволод Іванов.  

 

Загальна композиція та деталі пам'ятника

Загальний вигляд

Пам'ятник являє собою багатопланову композицію, кожна з частин якої проглядається поступово, в міру знайомства з монументом. В той же час пам'ятник сприймається як єдине гармонійне ціле.
На виступах архітектурної спіралі, що оточує одинадцятиметровий тригранний пілон з фігурою Шевченка, розмістилось шістнадцять динамічних статуй, які символізують безперервне зростання народної боротьби з пригноблювачами - від непокірних, бунтарських образів з творів Т.Г.Шевченка до учасників першої російської революції 1905-1907 років і Жовтневої революції. Заключна велично-мажорна група  - робітник-шахтар, колгоспник, червоноармієць і жінка-рабфаківка - уособлюють вільну працю та молодість нової України.

Фігура Кобзаря , вирішена в три натури (5,5 метра), домінує в пам'ятнику.   Статуя сповнена динаміки. Рішучість, величезна внутрішня напруженість прочитується і в точно знайденому ракурсі злегка схиленої голови, і в енергійному жесті правої руки -- у всій фігурі Шевченка. Яскраво виражений силует скульптури рельєфно вимальовується у просторі - її легко можна впізнати здалеку. Суворі, укрупнені складки одягу, лаконізм форм. енергійна обробка поверхні великими узагальненими площинами створюють могутній образ. До  деталізації автор удається лише у моделіровці обличчя, чим добивається портретної схожості, розкриття внутрішнього світу, виявлення твердості і сили духу поета-борця. Його погляд суворий і гнівний. Вольова складка поміж брів кидає глибоку тінь на очі, підсилюючи емоційну насиченість образу. Зморшки - гіркота прожитого, передуманого - перетинають круте чоло мислителя:

 
       Думи мої, думи мої,
       Лихо мені з вами!..
Гнівний жест правої руки, міцно стиснутої в кулак, підкреслює силу обурення полум'яного борця, який сміливо закликає народ:
         Кайдани порвіте
         І вражою злою кров'ю
         Волю окропіте!
Великий поет-демократ боровся за визволення свого народу від соціального та національного гноблення, вірив в його прекрасне майбутнє. Це переконливо зображено в монументі.

Фігури, що оточують п'єдестал, - вдвічі менші статуї Шевченка. Вони сприймаються в основному поблизу. У створенні скульптур, близьких до шевченківських образів, неоціненну допомогу М.Г.Манізеру надали видатні майстри української сцени  - актори харківського театру "Березіль", згодом народні артисти   СРСР Н.М.Ужвій, А.М.Бучма, І.О.Мар'яненко, О.І.Сердюк та інші.

"Це були першокласні художники! - згадував пізніше М.Г.Манізер.- Все життя я їм буду дуже вдячний..."
  За задумом скульптора,  слід здійснювати огляд фігур у послідовності композиційної спіралі, починаючи з фігури "Катерина" й рухаючись проти часової стрілки. То ж почнемо:

 

Огляньте фігури монумента, клацаючи лівою кнопкою миши по жовтих кульках

 

Композиційні та пластичні рішення :

 
Катерина
Перша композиція. (Вмираючий гайдамака. Гайдамака з косою.Той,що рве  пута.)
Зв'язаний запорожець.
Друга композиція. (Жінка-селянка.Той, хто несе жорно. Солдат-рекрут.)
Третя композиція. (Робітник із схиленим прапором. Студент. Робітник з гвинтівкою.
     Матрос. Червоноармієць).
Четверта композиція.(Селянин. Шахтар. Жінка з книгою (Дівчина-рабфаковка))
  
Завдяки глибокому проникненню в епоху, характери персонажів, вмінню підкорити манеру виконання змісту, скульптор досяг пластичної єдності, гармонії, надзвичайної узгодженості всіх груп і фігур монумента. Кожна із статуй логічно й закономірно, у точно знайденому просторовому розвороті з'являється на новій сходинці архітектурної спіралі, що оточує постамент із скульптурою Кобзаря. Їм притаманні класичні пропорції, ретельна продуманість поз та жестів, що виявляють особливості характерів і водночас сприяють розкриттю єдиного композиційного задуму. Багатофігурна композиція витримана в епічно спокійному, урочистому ритмі.  Матеріал - темна бронза фігур на фоні постаменту з відполірованого до дзеркального блиску лабрадориту - надає пам'ятнику ще більшої виразності, величності.    
 
 
Сьогодні...
 
Сьогодні важко уявити Харків без пам'ятника Т.Г.Шевченку. Монумент органічно пов'язаний з оточуючим пейзажем саду имені Шевченка та міським архітектурним ансамблем. Багатоступінчатість монумента вторує сміливим виступам  величних споруд Держпрому та Харківського державного університету. Фасад пам'ятника звернутий до центральної магістралі міста - Сумської вулиці. Уважно дивиться Кобзар зі своєї висоти на місто та його мешканців, і, здається, як живий входить у наше сьогодення. Біля ніг його вирує життя: лунає духовий оркестр, зустрічаються ветерани, випускники учбових закладів, проходять екскурсії, призначаються побачення, грають малюки - ті, які будуть пильнувати за містом у майбутньому тисячолітті...  
 

1 листопада 1999 року

 
Література: М.В.Чернова, Пам'ятник Т.Г.Шевченку в Харкові. Харків, "Прапор", 1984
Rambler's Top100
Home Запрошуємо до Харкова | Мiська влада | Подорож по Харкову | Що,Де,Коли
Загальна iнформацiя | Харкiвський регiон | Подорож по сайту | Iнтернет

Украинская баннерная сеть

META - українська пошукова система TopList Rambler's Top100

Використовувати тексти та зображення дозволяється тiльки iз посиланням на сайт